#думка. Парубоцтво з ПідБіт про прийдешній альбом Кашляючого Еда


Нащодавно, один із головних представників жевріючого українського репу, учасник гурту Глава 94 Кашляючий Ед виступив на шоу у Майкла Щура. Двадцять третього червня відбудеться презентація його сольного альбому “Переклад”, тож маємо і публікуємо некороткий та змістовний пост одного з засновників ПідБіт

“Поки Глава 94 виступає на реперському фестивалі в Харкові, я ганяю нереперський “Переклад” К.Еда по колу і маю таки шо сказати.
Так, як після виходу в навколореперській тусовці, я впевнений, бурлитиме немало гівен через те, що реліз недостатньо хардкоровий/ньюскульний/панчовий/олдскульний/качовий (потрібне підкреслити), я вставлю свій карбованець зараз, за кілька днів (сподіваюсь) до релізу, аби потім не влізати в срач як заанґажована сторона. Спробую написати максимально безспойлерно і чесно, а від того суб’єктивно. Правда, обійдусь без схематичного розбору рим і панчів, для цього є профі
В “Нетривіальному” Ед розкрив себе лиш в двох треках. В решті – максимально сховався за іронією, соціальщиною і реппрорепом. А тут вже не соромився розповісти не тільки про Кашляючого Еда, але і про ” просто мАлого Стьопу” : майже кожен трек чесний, прожитий. Це, безумовно, гарно, але під кінець чуть бракує загальніших тем, бо важко чиїсь інтимні сюжети приміряти на себе, втомлюєшся співпереживати і вже не так мурашить. От тому всім зайшла “Не Каліфорнія” – легко це одягнути, і не зайшов “Побутовий реп”, хоч і дуже сильна композиція.
Та наспівуватимуть треки з “Перекладу” ще довго. Приспіви дуже чіпучі, мотиви легко запам’ятовуються і це гарно. “Хітамі лєта двєтисячівасємнадцать” вони не стануть, бо надто складно передана суть і тематика не популярна, та “… Двері відкрий, ну от він, я…” я, наприклад, крутитиму собі в голові ще не один десяток раз.
Концепція про космос мені не дуже зрозуміла, але авторське “я так бачу” не варто оцінювати, а сюжетна і змістова нитка протягом -надцяти позицій треклиста не обривається, а приємно так обмотує. Зрозуміло, чому саме ці пісні, а не інакші, на альбомі. Зрозуміло, чому саме в такому порядку.
Післясмак “Переклад” залишає сильний, на виході отримуємо пачку настрою, роздумів і вражень, від чого хочеться прокрутити ще по одному колу цю історію.
Хотілось би більш лампового, теплого звуку в певних треках, густішого і об’ємнішого звучання акапелли, але все ж альбом звучить приємніше набагато, ніж “Нетривіальне”, видно, що тут більше часу і сил витратили на кінцеве звучання, звукову обгортку, респектос Тену за це (і окрема подяка Дяді Вові – спойлер, який мало хто викупить).
Загалом – дуже сильний, потужний реліз в рамках українського репу. І це тому, що Степан якраз і намагається виходити за рамки цього репу. Мені здається, що наживо майже всі треки дуже і дуже круто б звучали разом з лайв-бендом і діджеєм.
“Кашляючий покидьок вертається з канікулів!”. Надіюсь, надовго. І надіюсь, Гоня, той що ванпанчмен, теж повернеться і ви таки перетворите #альбомглави з мема в повноцінний реліз.
Словом, запасаюсь попкорном і чекаю офіційного виходу, має бути весело і цікаво.
Вибачте, що заставив вас так багато читати нецікавого тексту, щиро ваш, Мамонт”


Цікавеньке

Більше у: Новини

Не пропустіть