alyona alyona – В хаті ма

Кров у жилах холоне
Із неба падають дрони
Земля трясеться і стогне
Від Альони Альони
Кров у жилах холоне
Із неба падають дрони
Земля трясеться і стогне
Від Альони Альони
(Мама в хаті, в хаті Ма!)

Кров у жилах холоне
Із неба падають дрони
Земля трясеться і стогне
Від Альони Альони
(Мама в хаті, в хаті Ма!)
Кров у жилах холоне
Із неба падають дрони
Земля трясеться і стогне
Від Альони Альони
(Мама в хаті, в хаті Ма!)

Я тобі не Фатіма, не саджай мене в клітку
Не вдягай на мене паранджу, не ламай квітку
Не сховати вихід за межі і вхід за рамки
Я із місць, де ходять пішки, але я в дамках
Дами мають сексі-шмексі вид, і серед них я — пацик
Це столиця, поруч глем є, поруч тренди, поруч пафос
Я злітаю, і зі мною затягни тугіше пасок
Моя пушка скрізь, і ти від неї вже не знайдеш спасу
Кулі — то слова, в кулях маю порох
Біля дому став — мої Бора-Бора
Я на репі хрест не поставлю скоро
Де мій Еверест, де мій молот Тора

Кров у жилах холоне
Із неба падають дрони
Земля трясеться і стогне
Від Альони Альони
Мама в хаті, в хаті Ма!
Кров у жилах холоне
Із неба падають дрони
Земля трясеться і стогне
Від Альони Альони
Мама в хаті, в хаті Ма!
Мама в хаті, в хаті Ма!

Колихаю землю я, хай реве та стогне
Біля мене ті, хто тілом та душею повні
З неба зорі падають прямо у долоні
На меті качати світ, тобто цілі скромні
Коли люди в залі мокрі — то для мене втіха
За спиною діджик, він платівки діга-діга
Ми бік-о-бік із мікро назавжди до віку
Пролітаю континент — час лиш тіка-тіка
Грали в пісочниці діти у реп
Самі розумні всі поміж дуреп
Чуєте, гратися, друзі, харе
Це вже далеко не ігри
Роки минають, і час як вода
Бути собою ти спробуй бодай
Легко чи важко — спробуй вгадай
Справа зусилля та віри
Мама в хаті, в хаті Ма!

Кров у жилах холоне
Із нема падають дрони
Земля трясеться і стогне
Від Альони Альони
Мама в хаті, в хаті Ма!
Кров у жилах холоне
Із нема падають дрони
Земля трясеться і стогне
Від Альони Альони
Мама в хаті, в хаті Ма!
Кров у жилах холоне
Із нема падають дрони
Земля трясеться і стогне
Від Альони Альони
Мама в хаті, в хаті Ма!
Кров у жилах холоне
Із нема падають дрони
Земля трясеться і стогне
Від Альони Альони
Мама в хаті, в хаті Ма!

Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас

Рух — це життя, всі побігли
Рухався на плечі із неба сніг білий
Рухати би час, що завмер без діла
Рухати би кров у замерзлім тілі
Рухати речі би подумки
Знати би все, що готує нам доля наперед
Рухав життя моє янгол
Що добрих забрав, а злих за собою не бере
Рухом відчиняю я двері, йду далі
А навколо мене одні деталі
Люди тонуть в морі чужих баталій
А на стінах сяють шкільні медалі
Рухає вітер волосся
А дихати нічим, спазми порожніх легень
Знову розсіяні ми і так тяжко зібрати
Всі елементи сплутаних схем

Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Доля сіє час
Часом доля сіє, віє нас
Сіє, віє нас

Кожен шукає дорогу
Бути би людиною, а не «ніби робот»
Проживати грамотно рік за роком
Бути з усіма, адже всі під Богом
Тільки щоб щирі би поряд
Справжні навколо із тих, з ким доля зведе
Тільки щоб рідні здорові
Діти щасливі і поруч, а не аби де
Світ ніби мурашник
Кожен має свій, але спільний дім
Залишається самотнім серед чорних стін
Голос в голові каже дуже часто «стій»
Але час не стоїть, від сонця біжить у тінь
Як не крути, ми не обирали дану епоху
Але зупинка без змін нічого не несе
Тому рухатися треба потроху

Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Доля сіє час
Часом доля сіє, віє нас
Сіє, віє нас

Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас

Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік
Між бетону та металу є вогонь, що досі грів
У дорогу між містами манить вогник угорі
Ми із гнізд повилітали, залишивши матерів

Біжимо за сенсом, несемось
Є попереду вершини й незвідані землі
Всюди мегаполіси й села
Ми крізь них проходимо в повітрі й в наземних
Досвіду би нам. Скрита рюкзаком спина
Намір — витягти з-під дна всі скарби. Це нас єдна
Більше віри та жаги. Все жбурляєм на ваги
Більше планів на роки: бути з ким і стати ким
Просто бачити цей світ, з’єднатись з ним є на меті
Я так часто бачу молодь, всі вони є саме ті
Ми сумуємо за домом, душу ранить заметіль
Але вже за руку схоплена та неосяжна ціль

Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік
Між бетону та металу є вогонь, що досі грів
У дорогу між містами манить вогник угорі
Ми із гнізд повилітали, залишивши матерів
Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік
Між бетону та металу є вогонь, що досі грів
У дорогу між містами манить вогник угорі
Ми із гнізд повилітали, залишивши матерів

А що там попереду чекає?
Заплакана щока? А може, там бичачий кайф?
А може, кіт з мішка? А може, Авель там? Чи Каїн?
Чи жменя із землею там? Чи вирвана чека?
І до ворожки не ходи, і кава, що на дні, мовчить
Із рота пар, а в когось дим, а в когось марля є мов щит
В когось вже нема нічого — тільки вітру пара жмень
Хтось прощається сьогодні, щоб почати завтра день
Кольорові сни — ми беремо фарби з них
Ми шукаєм новизни, хтось угору, хтось униз
Бачу вдачі довгий хвіст, давить емоційний піст
Сьогодні спад, а завтра зріст, щоби жити у цій грі
І порушувати правила застарілих систем
Ще випити прийдеться лиха тисячу цистерн
Мати б друга, мати б волю, мати б долю, мати б все
Час минає течією нас від дому все несе

Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік
Між бетону та металу є вогонь, що досі грів
У дорогу між містами манить вогник угорі
Ми із гнізд повилітали, залишивши матерів
Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік
Між бетону та металу є вогонь, що досі грів
У дорогу між містами манить вогник угорі
Ми із гнізд повилітали, залишивши матерів

Поміж цих стін чую клич, чую дзвіни
Я не знаю, де я буду завтра
Знову квиток, знову часу виток, і
Я не знаю, де я буду завтра

Поміж цих стін чую клич, чую дзвіни
Я не знаю, де я буду завтра
Знову квиток, знову часу виток, і
Я не знаю, де я буду завтра

А завтра мій час
Знову покличе мене
Нова мета, нова ціль
Новий параграф і є новий день
Лінія довга на лівій руці
В книгу життя кожен вписує сам
Море ідей чи то купу подій
Сотні бажань або тонами мрії
Чисті слова вилами по воді

Я знаю, педалі крутитиму далі
Хай я не зі сталі, та нерви метала
Я переїжджатиму всі магістралі
Чим дужче, тим далі, де нові міста, ей

Щоби поділитися, не потрібно приводу
Ти маєш зерна кави чи мішаєш в собі три в одном
Як розпізнати поклик, коли безліч інтересів?
А є одне стебло, але гілок більш ніж десять
Рвеш себе на шмаття, обираєш свою сторону
І як би розділити час свій рівно-сильно, порівну

Просто корінням у ґрунт, а тяжче рубати кінці
І якби-то не прив’язати себе до речей що не мають ні сенсу ні цін
Як не тягнути минулого ковдру, як все без образ відпускатиму я
Так часто я бачу звабливу дорогу, але розумую: вона не моя

Поміж цих стін чую клич, чую дзвіни
Я не знаю, де я буду завтра
Знову квиток, знову часу виток, і
Я не знаю, де я буду завтра

Поміж цих стін чую клич, чую дзвіни
Я не знаю, де я буду завтра
Знову квиток, знову часу виток, і
Я не знаю, де я буду завтра

А завтра мій час
В ілюмінаторі від літака
В напрям екватору тече ріка
В хмари заховані землі й час
Я своїх вражень наповнюю чан

Це не кінець
Моє життя ніби телекінез
Хтось має владу
А я мушу без
Знову на карті я малюю хрест

Я знаю попереду води і береги
Звуки і герци, і люди фонтаном
І я вже стою у неділю чи середу
Зранку чи ввечері, в парне — непарне
Інколи крок відділяє від того
Щоб перезавантажити внутрішній світ
Я ж намагаюся просто звільнити свій стовбур від хворих і зламаних віт

Дні пролітають, єдиний потік
Зими й літа, зійде сотні потів
Я сотні разів залишатиму дім
Щоб бути корисною в цьому житті

Дні пролітають, єдиний потік
Зими й літа, зійде сотні потів
Я сотні разів залишатиму дім
Щоб бути корисною в цьому житті, ей

Поміж цих стін чую клич, чую дзвіни
Я не знаю, де я буду завтра
Знову квиток, знову часу виток, і
Я не знаю, де я буду завтра

Поміж цих стін чую клич, чую дзвіни
Я не знаю, де я буду завтра
Знову квиток, знову часу виток, і
Я не знаю, де я буду завтра

Поміж цих стін чую клич, чую дзвіни
Я не знаю, де я буду завтра
Знову квиток, знову часу виток, і
Я не знаю, де я буду завтра

А завтра мій час

Мамин, мамин суп, мамин суп і татовий борщ
Мамин, мамин суп, мамин суп і татовий борщ
Мамин, мамин суп, мамин суп і татовий борщ
Мамин, мамин суп, мамин суп (Ням-ням) і татовий борщ (Борщ)

Надає тобі сили (Що?)
Що ти рахуєш таким красивим?
В чому твій рух є і в чому твій стимул?
Що по життю ти в собі нестимеш? (Що?)
Мамин суп був заговорений нею на щастя, на долю, на довгії літа
Ця суміш смаків вкоренилась в тобі, як і шрами життя, що летить ніби вітер (Ніби вітер)
А в чому вся сіль?
Чуєш, я питаю тебе: “В чому вся сіль?”
Мати брала сили в ранковій росі
Примовляла, хоче провожать до DC (DC)
Додавала краще між тисячі трав
Ти його впізнаєш між тисячі страв
Невідомо, де тебе шляхи занесуть (Занесуть)
Та ти пам’ятаєш, де знайти мамин суп (Суп-суп), хей

Мамин, мамин суп, мамин суп
Мамин, мамин суп, мамин суп

Мамин, мамин суп, мамин суп і татовий борщ
Мамин, мамин суп, мамин суп і татовий борщ
Мамин, мамин суп, мамин суп і татовий борщ
Мамин, мамин суп, мамин суп (Ням-ням) і татовий борщ

Татовий борщ – той ексклюзив, як доповнюють біт мій ці файні баси
Ніби фото звичайне, що має посил
Ніби місце в країні, що повне краси – не проси!
Це є не буденна річ
Це буває декілька разів на рік
Те, що так поєднує увесь наш рід
Свято, коли тато біля плиту: “Грій!”
Ой, ні!
Ковтатимуть слину сусіди
Хай щойно відбув, так уже нема сліду
Землею даровані інгредієнти
Хай, де б ти не був, кажуть: “Звідки то є ти?” (Україна)
Нам передавали то в одвічний спадок
Хто б не піднімався тут, і хто б не падав
Як би не було паскудно на душі
Ті мамини супи і татові борщі!
(Що? Що? Що? Що?)
(Борщ)

Поруч матері плече – воно статне
Цебек після – то святе, то від предків
Буде всяке, та любов на початку
Краща страва від батьків
Їхнє чадо

Мамин, мамин суп, мамин суп і татовий борщ
Мамин, мамин суп, мамин суп (Мамин) і татовий борщ
Мамин, мамин суп, мамин суп і татовий борщ
Мамин, мамин суп, мамин суп (Ням-ням) і татовий борщ

Я знову залітаю, мов торнадо, на цей біт
Я — хіт, я — непідйомний римо-моноліт
Дні множу на нулі, як хвилі на Балі
Як виліт, як болід, я лечу, це мій політ
На плівку записали голос поколінь
Я — тінь, я — твій активний клік, я —
Відео, я — кліп, я з півночі, я — лід, я —
Заборонний плід, я — провідник, як дріт
Яу
Тож

Дай мені майк, йо, дай мені майк, йо, дай мені майк
Я дам тобі драйв на бітах. Всі зими й літа місцями
Мокрі майки прилипали, щоб тіла хитало на танцполі
Не шукай мене на сцені — я завжди танцюю в колі

Дикі-дикі
Дикі-дикі танці
Дикі-дикі
Дикі-дикі танці
Те, що треба зараз, це дикі-дикі танці

Мені так треба дотик, мені потрібен подих
Ти відчуваєш подив, я вже стою навпроти
Руки догори, це наш прорив, вогонь горить
Ти чуєш, більше не барись
В цей звук поринь, бери й твори
Бо ти — рух, ти — майстер своїх рук, ти —
Ніг шалений стук, ти —
Ноти і ти — звук, ти
Вабиш мій слух, ти —
Безсумнівно друг, ти —
Суміш всіх сполук, ти —
Стріли і ти — лук
Ти чуєш, друг, тож

Дай мені майк, йо, дай мені майк, йо, дай мені майк
Я — як мінімаг, мінімально насичила смак
І кожен такт ходи сюди і доведи, що біт — це твій найліпший допінг
Підлога перетворюється в попіл

Дикі-дикі
Дикі-дикі танці
Дикі-дикі
Дикі-дикі танці
Те, що треба зараз, це дикі-дикі танці

Цей звук в тобі, нема стопів
Не мій клопіт, та мій допінг
Мов ринг Роккі, новий дроп іт
Пакет в попіл, поруш спокій
Не дми щоки, не клич копів
Танцюй, сокіл
Цей звук в тобі, нема стопів
Не мій клопіт, та мій допінг
Мов ринг Роккі, новий дроп іт
Пакет в попіл, поруш спокій
Не дми щоки, не клич копів
Танцюй, сокіл

Дикі-дикі
Дикі-дикі танці
Дикі-дикі танці
Дикі-дикі
Дикі-дикі танці
Дикі танці
Дикі-дикі
Дикі-дикі танці
Дикі-дикі танці
Дикі-дикі
Дикі-дикі танці
Дикі танці

А я все читала дітям довгу казку
Як минати пастку, як іти й не впасти
Все до купи скласти
Жити без баласту
Жити просто класно

Отже, я читала дітям просто казку
Мов ліпила паску, де життя як пазли
І воно смугасте, люди носять маски
А слова як пластир

Як пластир, пластир до рани
В планах — сіяти любов
І діти ніби провідник
Усе тепло іде від них
Ей

Плавно споглядали день
І вчили золоті рядки
Щоб знали діти стати ким

Я бачу коло із усіх
Що дітям бруд ховають в хліб
А все дитяче у них стерто
Ей

Знаєш, діти це вода
За відображення шкода
Бо діти — то живе люстерко
Так, вони бачать твою суть
Відчувають твій мотив
Знають певно хто є ти
Без примарних павутин
Між порожніх та пустих
Просять небо відпустити дощ
(Капає, капає дощ)
А замріяний казкар
Поміж волохатих хмар
Словом розсипає чари
І віщує всім початок
Віщує всім початок
Почнімо все з початку
Знов

А я все читала дітям довгу казку
Як минати пастку, як іти й не впасти
Все до купи скласти
Жити без баласту
Жити просто класно

Отже, я читала дітям просто казку
Мов ліпила паску, де життя як пазли
І воно смугасте, люди носять маски
А слова як пластир

Як пластир, пластир до рани
Пластир до рани
Пластир до рани
Пластир до рани

Знову на старт
Чуєш, доки не пізно
Навколо бруд, так виховує місто
Диха за рогом пихатий містер
А Білосніжка за ним просить їсти
Ось такі казки — не впасти б
За собою будні водять хмуру сіру паству
Люди щось говорять про єднання і про братство
Діти ж відзеркалювали це
Результати на лице
Знаєш, скільки не ховай
Все одно вийде на зовні
Зареве худоба, коли ясла будуть повні
Є жага заповнити в середині безодню
Починаєш завтра, а можеш — сьогодні
І я вже читаю тобі казку
Як скласти пазли, як зняти маску
Слухати і чути, створити чудо
Передати досвід, піднятись вдосвіта
Й рухатися далі, тільки прямо, до межі
Зліва буде той, хто поряд тільки зубожів
Справа буде, хто поряд тільки збагатів
Всі мої слова прості
Глянь на себе у воді
Там є очі
Дитячі, щирі, наївні
Пригадай себе, як заспівають треті півні
Цей дитинства смак
Він солодкий і він терпкий
Бережи його, бережи своє люстерко

(А я все читала дітям казку)
(А я все читала дітям казку)

А я все читала дітям довгу казку
Як минати пастку, як іти й не впасти
Все до купи скласти
Жити без баласту
Жити просто класно

Отже, я читала дітям просто казку
Мов ліпила паску, де життя як пазли
І воно смугасте, люди носять маски
А слова як пластир

Як пластир, пластир до рани
Пластир до рани (пластир до рани)
Пластир до рани (пластир до рани)
Пластир до рани